2) Після пробудження
Втікає доля битим шляхом
Від буревіїв і невдач.
Та свою пісню не зміняю
На голос жалібний і плач...
Немов травинка, нахилюся,
Із вітром землю
обійму.
Проте негоді не скорюся:
Із мужністю її прийму.
Я утечу в далекі гори,
У степ, у ліс чи до ріки...
Загублюсь крапелькою в морі,
Та не згублюсь серед юрби!
І кров кипить, життя вирує...
І, поки я іще жива,
Душа у сні ще помандрує
І все шукатиме добра...
Мар’яна Рудакевич
„Коли прокинешся зранку, то в глибині серця твердо постав себе
перед Богом у своїй ранішній молитві і тоді приступай до справ,
Богом тобі призначених, не відриваючи від Нього своїх почуттів
та свідомості. І буде так, що силами душі й тіла ти
виконуватимеш свої обов’язки, а умом і серцем перебуватимеш з
Господом”
[1]
.
Після пробудження, не допускаючи різних думок
і не гаючись, зверніть увагу на предмет контемпляції...[74
ДВ].
Відразу після пробудження свідомість ще повністю
не пробудилась і думки, що у нас виникають, мають дуже велике
емоційне забарвлення, не хочуть нас відпустити, і можемо лежати
напівпробуджені, перебуваючи в світі своєї уяви довгий час.
Отже, після пробудження слід силою волі відразу встати,
повністю пробудити свідомість, зі світу уяви увійти в реальний
світ і впустити в себе побожні думки.
Часов однообразный
бой,
Томительная ночи повесть!
Язык для всех равно чужой
И внятный каждому, как совесть!
Ф. Тютчев
„Дякуємо тобі, Господи, Боже наш, що підняв нас із постелі
нашої і вклав в уста наші слово хвали, щоб поклонятись і
призивати ім’я Твоє святе...
Бо ти дав спокій нам у час минулої ночі й підвів нас, щоб ми
поклонялись величному імені Твоєму...
Владико, Боже святий і неосяжний, що казав із темряви світлові
засяяти, що заспокоїв нас у нічному сні й підвів до величання
і моління Твоєї доброти...
Ти підніс нас з постелі нашої і зібрав на годину
молитви”
[2]
.
Есть некий час, в ночи, всемирного
молчанья,
И в оный час явлений и чудес
Живая колесница мирозданья
Открыто катится в святилище небес.
Ф. Тютчев
Св. Ігнатій в „Духовних Вправах
” сну не відводить багато місця, і здається, що ці
пункти не мають великого значення. Але в наш час існує багато
психологічної літератури, яка займається проблемами безсоння.
Лікарі подають багато причин поганого сну і безліч способів
покращити сон:
ліки, медитація,
йога,
самонавіювання тощо. Якщо ми порівняємо сьогоднішні
психологічні знання з епохою Ігнатія, то побачимо, що в
практичному плані поради Ігнатія дуже подібні до
сьогоднішніх лікарських порад. Відмінності є у способі подання
цих рад.
[1]
Харитон
ігумен.
Мистецтво
молитви. – Львів: 2000. –
С.
21.
[2]
Молитвослов.
– Рим: 1990. –
С.
112-115.
|