V
.
Застосування
людських здатностей або трьох влад душі
„Нерухоме
посідання досягнутого ідеалу хіба вдовольнить людину, для якої
бажати, домагатися, досягати – складає нездоланну потребу? І
хіба розумування, розсудливість взагалі вичерпує природу
людини? Людина ж, як на мій погляд, в цілокупності своєї
природи є істотою ірраціональною, через те її цілковите
вичерпне пояснення недоступне для розуму, так само як і
невичерпне для неї її вдоволення.
Якою б не
була впертою робота думки, як зазначав В.
Розанов, вона не
спроможна охопити всієї дійсності, і буде відповідати лише
людині „удаваній”, а не дійсній”
[1].
Пригадати
собі. Роздумувати розумом. Волею збудити почуття
[50
ДВ].
Застосувати
три влади душі [51 ДВ
].
Пригадати
собі. Розмірковувати розумом. Закінчити актами волі
[52
ДВ].
·
Використання пам’яті або слухання Божого Слова.
·
Праця розуму або осмислювання свого життя в світлі Божого
Слова.
·
Рішення волі і збудження почуттів або діяння чи діалог
з Богом.
[1]
Мовчан
П.
Ключ
розуміння. – Київ:
1990. − С. 200.
|